ДНІПРОВСЬКА ГІМНАЗІЯ № 39 ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

 





Поради соціального педагога

     Сім′я є основою суспільства і тому повинна перебувати під особливим захистом держави. Ситуація коли насильство у сім′ї є повсякденністю, отруює і розкладає сім′ю і все суспільство. Недарма вважається, що корені багатьох суспільних проблем слід шукати в сім′ї. Виховання в умовах насильства в сім′ї дає нові покоління людей, схильних до насильницьких злочинів.

 

     НАСИЛЬСТВО ---- це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду інший особі, порушують її права і свободи і відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, що страждає від цих дій.

Діти вбирають у себе середовище, в якому вони живуть:

 

   Ø Коли дітей критикують, вони самі вчаться критикувати й осуджувати оточуючих.

   Ø Коли діти живуть серед ворожості й злоби, вони самі стають злими й жорстокими.

   Ø Коли над дітьми насміхаються,  вони стають невпевненими у собі й надміру          сором′язливими.

   Ø Коли діти живуть у приниженні й соромі, почуття провини заміняє почуття самоповаги.
 

                                                              Насильство в сімї 

                                          Поради соціального педагога

 

Шановні  батьки! Чи знаєте ви, що насильством щодо дітей слід вважати: 

- нехтування дитиною; 

- нехтування обовязків стосовно дитини; 

- відсутність в сімї доброзичливої атмосфери; 

- недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою; 

-втягування дитини в зясування стосунків між батьками та використання її з метою шантажу; 

-недостатнє задоволення дитини в їжі, одязі, освіті, медичній допомозі,за умови,що батьки матеріально спроможні зробити це; 

- використання алкоголю до втрати самоконтролю над дітьми; 

- нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку,увагу,прихильність. 

Нескладно помітити,що все це не рідкість у наших сімях. Ми не розглядаємо це, як щось особливе. Так поводилися наші батьки, батьки їхніх батьків. Така поведінка стала для нас звичною. І часто ми просто не замислюємось над тим, як може вплинути на нас самих і наших дітей. 

Коли виникає конфлікт, дорослі часто так захоплюються ним, що думають тільки про те, як відстояти свою позицію. Їм однаково, що відбувається в навколишньому світі. Діти, безумовно, не можуть бути сторонніми спостерігачами. 

Чи знаєте ви, що : 

- діти бачать, чують та памятають більше, ніж думають дорослі. Нам здається, що дитина в цю хвилину не бере участі в конфлікті (захоплена грою, дивиться телевізор, перебуває в іншій кімнаті). Але, насправді, діти завжди знають, коли батьки сваряться. 

- діти різного віку по-різному реагують, але на всіх дітей, навіть на немовлят, впливає домашнє насильство. 

Будь-яке домашнє насильство, не залежно від того, спрямоване воно безпосередньо на дитину чи іншого члена сімї, травмує дитину! 

Як діти реагують на насильство в сімї: 

- діти зазнають почуття провини, сорому і страху, так,ніби вони відповідальні в насильстві, яке їм доводиться спостерігати. 

- діти відчувають сум; 

- діти відчувають гнів, тому що вони не спроможні змінити те, що відбувається в сімї. 

                                                           Памятайте! 

В сімї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як впоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя. 

Коли дитина стала свідком проявів насильства в сімї 

1)  Допоможіть дитині поділитися своїми почуттями з кимось із дорослих. Дуже важливо, щоб це була людина, якій дитина довіряє. Якщо дитині буде з ким поговорити, її страхи та почуття самотності зменшаться. Слід обовязково вислухати дитину до кінця, не перебиваючи та не оцінюючи її. Необхідно дати їй можливість просто висловити те, що накопилося в душі. 

2) Обговоріть з дитиною ситуацію, що склалася, її причини, можливі наслідки. 

3) Іноді діти вважають себе винними в тому, що сталося між батьками. Допоможіть дитині зрозуміти: в тому, наприклад, що батьки сваряться, немає її провини. 

4) Якщо ви відчуваєте, що не в змозі допомогти дитині, зверніться до спеціалі 

  Памятайте ! Припинити домашнє насильство можна, навчившись поважати іншу думку, інші індивідуальні особливості, інший стиль поведінки. Все у ваших руках! 

 

 

       Робота педагогічного колективу щодо попередження негативних

                                       проявів в поведінці школярів

 

Система превентивного виховання - це керована діяльність, що забезпечує теоретичну та практичну реалізацію заходів щодо попередження та подолання відхилень у поведінці школярів, запобігання розвитку різних форм асоціальної та аморальної поведінки, яка є однією із складних проблем сучасної школи.

Педагогічна практика стверджує, що серед учнів все більше стає важковиховуваних. Таку категорію дітей класифікують як діти та підлітки з нестандартною поведінкою.

Головними причинами появи важковиховуваності є:

1)     відсутність наступності в діяльності дитячого садка і батьків, що виховують дитину
вдома, і початкової ланки школи;

2)     відсутність ранньої психолого-педагогічної діагностики відхилень у поведінці;

3)     несвоєчасне виявлення у дитини як позитивних, так і негативних якостей;

4)     відсутність захисту і надання допомоги дитині в процесі її розвитку.

Щоб досягти успіху в коригуванні окремих негативних проявів, недоліків у поведінці учнів, слід встановити контроль за проведенням їх вільного часу, за ходом засвоєння ними норм і правил поведінки і дотримання їх у школі та вдома.

Позицію важковиховуваного підлітка, що, як правило, не збігається з позицією педагогічно керованих учнів, слід делікатно коригувати. Педагог використовує ситуацію, що стихійно створюється в учнівському колективі, або будує її з урахуванням своїх знань і досвіду. Методом створення ситуації модулюються певні умови, за яких учневі необхідно розкрити свої погляди, вчинки, беручи до уваги громадську думку, норму та правила поведінки в школі, суспільні й національні традиції тощо.

Надаючи важковиховуваному учневі допомогу, ставлячи його у відповідні до його потреб та інтересів, здібностей і психологічних якостей проблемні ситуації, педагог стимулює прояв таких привабливих соціально-психологічних рис, як адекватна самооцінка, відповідальність, гуманність, активність. Класний керівник навчає орієнтуватись в складних ситуаціях, допомагає дотримуватись соціально бажаної поведінки.

 

 

                          

             Поради щодо спілкування і виховання гіперактивної дитини

 

 

1. Якщо дитина проявляє садиські нахили, жорстока по відношенню до інших людей, тварин, в неї є проблеми емоційного і психічного плану. В такому випадку треба звертатись до дитячого психотерапевта.

2. Якщо дитина гіперактивна, треба консультація педіатра, який поставить діагноз і призначить лікування.

3. Якщо дитина запальна і войовита, переконайтесь, чи саме батьки не провокують таку поведінку. До такої дитини треба бути уважним, роз'яснювати їй наслідки її поведінки, щоб вона вчилась регулювати свої стосунки з іншими людьми.

4. Якщо дитина не вміє стимулювати гнів, необхідно залучати її до активного слухання, щоб вона привчилась вербально висловлювати агресію і знімати збудність і нервовість.

5. Із змісту телепередач виключити перегляд фільмів і телепередач із сценами насилля, жорстокості.

6. Ні в якому разі не застосовувати фізичне покарання.

7. Роз'єднати хулігана і жертву. Зайняти хулігана корисною роботою, щоб його енергія використовувалась з миролюбивою метою.

8. Привчити дітей самим вирішувати свої проблеми настільки, наскільки це можливо, без стороннього втручання.

9. Не дозволяти такій дитині сидіти без діла. Спрямовувати її енергію на щось корисне.

10. Доброзичливість і теплі стосунки з такими дітьми, постійне спілкування і вміння слухати дитячі проблеми, переконання, а не фізична сила - це все допоможе запобігти агресивності.

       

 

Поради щодо встановлення довіри між підлітком і вчителем в кризовий стан для них                                                                                                                                                       

1. Уважно вислухайте підлітка. Прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Не перебивай та не показуй свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою.

2. Запропонуйте свою підтримку та допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан (проблеми) тимчасові і швидко пройдуть. Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.

3. Поцікавтесь, що найбільше в даний час турбує підлітка.

4. Впевнено спілкуйтесь з підлітком. Саме це допоможе йому повірити у власні сили. Головне правило в роботі з дітьми - не нашкодити.

5. Використовуйте слова - речення, які будуть сприяти становленню контракту: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний і іншим, і унікальний як особистість. Кожна людина, незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своїй діяльності.

7. Недооцінка гірша, ніж переоцінка. Надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряти і викликати довіру в нього.

8. Звертайтеся за допомогою, консультацією до спеціаліста, якщо щось насторожило вас у поведінці підлітка.